Анатомо-біомеханічна роль зв’язкового апарату у стабілізації акроміально-ключичного суглоба

Abstract

Резюме. Актуальність. Вивихи акроміального кінця ключиці є доволі поширеним травматичним пошкодженням опорно-рухового апарату. Дане пошкодження становить 3–26,1 % від загальної кількості вивихів інших локалізацій і займає третє місце після вивихів плеча та передпліччя. Зустрічається переважно у чоловіків молодого, працездатного віку. Незадовільні результати лікування пацієнтів з вивихом акроміального кінця ключиці зумовлені цілою низкою чинників, однак найбільшу увагу варто приділяти складності анатомо-біомеханічних відношень анатомічних структур плечового пояса в забезпеченні рухів, насамперед у плечовому суглобі. Мета: визначити анатомо-біомеханічну значущість складових зв’язкового апарату у стабілізації акроміально-ключичного суглоба шляхом комп’ютерного моделювання. Матеріали та методи. Для побудови імітаційної моделі використовувався програмний пакет КОМПАС-3D, що дозволило отримати моделі ключиці та лопатки, максимально наближені до реальних, з урахуванням анатомічних особливостей. Результати. Шляхом комп’ютерного моделювання була визначена роль кожної зв’язки у стабілізації акроміально-ключичного суглоба. Подані розрахунки дозволяють зробити висновок, що функція lig. trapezoideum полягає в протидії зміщенню ключиці відносно лопатки доверху і вперед, в той час як lig. conoideum — доверху і назад. Висновки. Втрата жорсткості системою «ключиця — лопатка» при пошкодженні lig. coracoacromiale superior та inferior (8,5 Н/мм) є значно суттєвішою за таку при пошкодженні lig. conoideum і lig. trapezoideum (11,6 Н/мм). Функція lig. trapezoideum і lig. conoideum (lig. coracoclaviculare) у стабілізації акроміального кінця ключиці в горизонтальній площині є різною, що потрібно враховувати при розробці способів оперативних втручань, що спрямовані на відновлення цієї ділянки стабілізуючого комплексу акроміально-ключичного суглоба.