Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/614
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorСтепанова, Н. М.-
dc.contributor.authorКороль, Л. В.-
dc.contributor.authorБурдейна, О. В.-
dc.contributor.authorСнісар, Л. М.-
dc.date.accessioned2019-12-04T12:05:25Z-
dc.date.available2019-12-04T12:05:25Z-
dc.date.issued2019-
dc.identifier.citationСтепанова Н., Король Л., Бурдейна О., Снісар Л.Взаємозв’язок гідратаційного статусу пацієнтів, які лікуються методом перитонеального діалізу з інтенсивністю оксидативного стрессу та адекватністю методу. Український Журнал Нефрології та Діалізу, 2019; 2(62):10-17. https://doi.org/10.31450/ukrjnd.2(62).2019.02uk_UA
dc.identifier.issn2304-0238-
dc.identifier.issn2616-7352-
dc.identifier.urihttp://ir.librarynmu.com/handle/123456789/614-
dc.description.abstractМетою нашої роботи було дослідити взаємозв’язок стану гідратації, визначеного за допомогою біоімпедансометрії, з біомаркерами окидативного стресу та адекватністю перитонеального діалізу (ПД). Методи. У обсерваційне дослідження випадок-контроль залучено 85 ПД пацієнтів з 2 діалізних центрів Україні. Серед обстежених пацієнтів було 56/85 (65,9%) чоловіків і 29/85 (34,1%) жінок. Усі пацієнти лікувались ПД більше 3 місяців (медіана 25,4 [14,0-49,5] місяців). Середній вік становив 48,8 ± 12,5 років. Показники складу тіла вимірювали за допомогою багаточастотного біоімпедансу (BCM®, Fresenius Medical Care, Німеччина). Гіпергідратацією вважали OH / ECW> 15%. Концентрацію малонового діальдегіду в сироватці крові (МДАс) і еритроцитах (МДАе) визначали у якості маркера перекисного окислення ліпідів. Визначали, також, концентрації церулоплазміну (ЦП), трансферину (Тф) і сульфгідрильних груп (SH-груп) у крові та сумарну активність пероксидази в еритроцитах (СПА). Крім того, для визначення інтраперитонеальної індукції оксидативного стресу ми вивчали МДА та СПА у ексфузаті пацієнтів. Результати. Серед 85 учасників ПД було 38 (44,7%) пацієнтів у еуволемічному стані та 47 (55,3%) гіпегідратованих хворих. У ПД пацієнтів з гіперволемією визначено достовірне підвищення МДА у сироватці крові та у уксфузаті (р = 0,01 і р = 0,001 відповідно), тоді як концентрації ЦР сироватки та СПА ексфузату були значно зниженими (р = 0,008 і р = 0,04 відповідно). Крім того, ECW мав зворотній кореляційний зв’язок з SH-групами (r = -0,37; p = 0,003) та MDA сироватки (r = -0,48; p = 0,004). Ввідношення шансів зниження адекватності методу протягом року лікування ПД було у 3,6 разів вищим у пацієнтів з гіпергідратацією, ніж у нормоволемічних хворих: OR = 3,6 (95% ДІ 1,3-10,3; р = 0,01). Висновки. Гіпергідратація, визначена за допомогою біоімпедансометрії, сприяє підвищенню інтенсив- ності системних й інтраперитонеальних оксидативних процесів, що може бути одним з можливих пояснень зниження адекватності методу ПД.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherУкраїнський Журнал Нефрології та Діалізуuk_UA
dc.subjectгіпергідратаціяuk_UA
dc.subjectбіоімпедансuk_UA
dc.subjectоксидативний стресuk_UA
dc.subjectадекватність перитонеального діалізуuk_UA
dc.subjectoverhydratationuk_UA
dc.subjectbioimpedanceuk_UA
dc.subjectoxidative stressuk_UA
dc.subjectperitoneal dialysis adequacyuk_UA
dc.titleВзаємозв’язок гідратаційного статусу пацієнтів, які лікуються методом перитонеального діалізу з інтенсивністю оксидативного стрессу та адекватністю методуuk_UA
dc.title.alternativeThe relationship between overhydration, increased oxidative stress and peritoneal dialysis adequacyuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри внутрішньої медицини №3

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Stepanova2019.pdf560,32 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.