Гігієнічна оцінка впливу пестицидів з класів трикетонів та карбоксамідів на нітрифікуючу активність чорнозему вилуженого

Abstract

адмірне використання хімічних засобів захисту рослин поряд з іншими техногенними забруднювачами посилює процеси деградації ґрунтового покриву та сповільнює самоочищення ґрунтів. Метою роботи було встановлення закономірностей впливу трикетонового гербіциду біциклопірону та карбоксамідного фунгіциду підіфлуметофену на самоочищення чорнозему вилуженого від азотовмісних речовин. При проведенні лабораторного гігієнічного експерименту речовини вносили у кількостях, що відповідали: біциклопірон – 1; 5 і 20 максимальним нормам витрати /м.н.в./ (0,15 кг/га), підіфлуметофен – 2; 10 і 30 м.н.в. (0,18 кг/га). Визначення вмісту іонів амонію, нітрит-аніонів та азоту нітратів здійснювали у ґрунтовій витяжці фотометричним методом. Встановлено, що середня і максимальна концентрації у ґрунті біциклопірону (0,25 і 1,0 мг/кг) та підіфлуметофену (0,6 і 1,8мг/кг) були діючими, оскільки викликали достовірні односпрямовані зміни вмісту іонів амонію та нітрит-аніонів більш, ніж на 25% в порівнянні з контролем, протягом більш, ніж 7 діб. За впливом на динаміку азоту нітратів усі досліджені вихідні концентрації біциклопірону у ґрунті визнані недіючими. Найвища концентрація підіфлуметофену гальмувала утворення нітратів і була діючою, середня визнана пороговою, мінімальна (0,12 мг/кг) – недіючою. Загалом, порогова концентрація біциклопірону за впливом на нітрифікуючу активність ґрунту становить 0,05 мг/кг; порогова концентрація підіфлуметофену є вищою за 0,12 мг/кг і нижчою за 0,6 мг/кг. Біциклопірон та підіфлуметофен у середній та максимальній досліджуваних концентраціях пригнічують процеси самоочищення чорнозему вилуженого від азотовмісних сполук, спричинюючи більш виражений вплив на амоніфікацію та 1-у фазу нітрифікації.