Еколого-гігієнічна оцінка нових пестицидів для хімічного захисту зернових злакових культур

Abstract

Актуальність. Використання пестицидів у народному господарстві для знищення чи пригнічення росту шкідливих рослин та захисту сільськогосподарських культур від збудників хвороб передбачає обов’язкову оцінку їх еколого-гігієнічної небезпечності. Ціль: оцінка небезпечності трьох нових пестицидів для захисту зернових злакових культур: амікарбазону з хімічного класу тріазолонових сполук, біциклопірону з класу трикетонів і підіфлуметофену з класу карбоксамідів, за показниками екотоксичності та поведінки у довкіллі. Матеріали та методи. Оцінку небезпечності досліджуваних пестицидів здійснили на підставі даних джерел інформації про їх фізико-хімічні властивості, параметри токсикометрії для різних видів живих організмів та поведінку у навколишньому середовищі. Для інтегральної оцінки потенційної небезпечності для наземних екосистем було розраховано екотокс з врахуванням токсичності для ссавців, персистентності та максимальної норми витрати. Для виявлення лімітуючої ланки міграції здійснено математичне моделювання в системах «ґрунт – вода», «ґрунт – рослини» та «ґрунт – атмосферне повітря». Результати. Встановлено, що амікарбазон є надзвичайно токсичним для водоростей та високотоксичним для вищих водяних рослин (ВВР) (І клас небезпечності), середньотоксичним (ІV клас) для ссавців, слаботоксичним (ІІІ клас) для птахів, ґрунтової мезофауни та безхребетних, практично нетоксичним для бджіл та риб; біциклопірон – надзвичайно токсичний для ВВР (І клас) та середньотоксичний (ІІ клас) для найбільш чутливих водоростей, слаботоксичний (ІІІ клас) для птахів, риб та безхребетних та практично нетоксичний для інших представників наземної фауни; підіфлуметофен є високотоксичним (І клас) для риб та безхребетних, середньотоксичним (ІІ клас) як для водоростей, так і для ВВР, практично не токсичним для всієї наземної біоти. Доведено, що підіфлуметофен – високостійкий та мало мобільний у ґрунті; амікарбазон – стійкий та мобільний; біциклопірон – високостійкий в лабораторних експерементах та помірно стійкий в польових дослідах, його рухливість коливається у широкому діапазоні: від дуже мобільного до мало мобільного в окремих ґрунтах. Небезпечність для наземних біоценозів усіх досліджуваних пестицидів за різних ґрунтово-кліматичних умов є нижчою на (1-5) порядків у порівнянні з високостійким ДДТ; найнижчою є екотоксичність біциклопірону, найвищою – підіфлуметофену. Усі досліджувані речовини є високостійкими у воді. Провідною ланкою їх міграції у довкіллі є система «ґрунт – вода водойм» та у разі підіфлуметофену – також «ґрунт – рослини».