Основні концептуальні підходи до сутності поняття "національна безпека"

Abstract

Аналіз термінів «безпека», «національні інтереси», існуючих підходів щодо визначення сутності понять «державна безпека», «національна безпека» в контексті відображення ними мети та характеристики розвитку соціальних систем дає підстави стверджувати про три взаємозалежні рівні (складові) «національної безпеки»: безпека людини (громадянина), безпека суспільства та безпека держави. Взаємозалежність та взаємозв’язок складових національної безпеки зумовлена нерозривністю процесу функціонування та розвитку людини, суспільства, держави в просторі та в часі. У цьому разі безпека людини розглядається як захищеність її життєво важливих інтересів, за якої реалізуються її потреби та забезпечується всебічний прогресивний розвиток та самореалізація. Безпека суспільства передбачає захищеність життєво важливих інтересів соціальних групі суспільства в цілому, за якої забезпечуються їх всебічний прогресивний розвиток. Під безпекою держави слід розуміти, передусім, захищеність її конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності від зовнішніх та внутрішніх загроз. Доцільно відмітити те, що вказані складові національної безпеки є величинами змінними. Конкретний рівень безпеки людини залежить від низки чинників таких як: політичний режим, стан соціально-економічного розвитку, якість результатів розв’язання проблеми щодо прогнозування, своєчасного виявлення, запобігання та нейтралізації загроз людині (громадянину), пов’язаним з її прогресивним розвитком та самореалізацією в політичній, економічній, соціальній та гуманітарній сферах. Як відомо, національна безпека являє собою складну багаторівневу відкриту динамічну систему зі специфічними структурними і функціональними компонентами. Нами було запропоновано авторське визначення поняття «національна безпека», під якою розуміється як складне явище, що являє собою систему взаємопов’язаних елементів, яка включає в себе певну сукупність концептуальних установок і положень, соціально-політичних і правових інститутів і установ, визначених засобів, методів і форм, що дозволяють не допускати, уникати та реагувати на внутрішні та зовнішні небезпеки та загрози. Застосування системного підходу до аналізу поняття національної безпеки дозволило проаналізувати її найбільш значущі сутнісні властивості і виявити у подальшому її структурні елементи.