Питання комунікативних компетенцій у підготовці фахівців громадського здоров’я

Abstract

Мета роботи – з’ясувати роль і місце питань комунікації в навчальних планах та програмах підготовки фахівців громадського здоров’я у вищих навчальних закладах країн Європи і світу для обґрунтування відповідних освітніх нормативних документів в Україні. Основна частина. Сфери застосування комунікаційних навичок у питаннях громадського здоров’я включають освіту, медичну журналістику, інформаційно-роз’яснювальну діяльність у засобах масової інформації, індустрію розваг, міжособистісне спілкування, комунікацію всередині організацій і між ними, поширення інформації про ризики, кризи і надзвичайні події, соціальну комунікацію і соціальний маркетинг. Можливими формами комунікації є мультимедійні, інтерактивні, традиційні. Вибір форми комунікації повинен враховувати цільові аудиторії, культурні особливості тощо і включати міжособистісне спілкування, охоплення незначної чисельності населення, масові канали, включаючи телебачення, радіо, газети. Сучасними формами комунікації є використання блогів, обмін відеоматеріалами, мобільний телефонний зв’язок, онлайнові форуми. При цьому процесу комунікації повинна передувати адаптація інформації з різнобічних питань громадського здоров’я до особливостей конкретних груп споживачів. Знання фахівцями громадського здоров’я комунікаційних технологій та володіння ними є запорукою ефективної протидії нездоровим формам поведінки і шкідливої для здоров’я продукції, зокрема алкоголю, тютюну. Вагомою умовою для успішної реалізації комунікацій у громадському здоров’ї є отримання зворотного зв’язку, що потребує вміння слухати, отримувати й аналізувати інформацію про сприйняття людьми меседжів для удосконалення комунікаційних процесів. Дослідження планів підготовки бакалаврів та магістрів громадського здоров’я виявило, що вивченню питань комунікації відведено значний обсяг часу в Польщі, Болгарії, Угорщині, США. Висновки. Володіння комунікативними компетенціями має важливе значення для забезпечення ефективної діяльності фахівців громадського здоров’я, що підтверджено концептуальними положеннями низки стратегічних та програмних документів міжнародного рівня. Включення Асоціацією шкіл громадського здоров’я Європейського регіону комунікаційних компетенцій до основних компетенцій громадського здоров’я свідчить про необхідність забезпечення їх набуття в процесі навчання кадрів для громадського здоров’я. Формування навчальних планів та програм підготовки бакалаврів і магістрів громадського здоров’я в Україні доцільно здійснювати з урахуванням національного контексту, рекомендацій міжнародних організацій та кращого зарубіжного досвіду. The aim of the work – to  nd out the role and the place of communication issues in the training programs of public health specialists at European and other world-class universities in order to substantiate the relevant educational regulations in Ukraine. The main body. Communication skills in public health are used in such elds as education, medical journalism, outreach in the media, the show business, interpersonal communication, communication within organizations and between them, information dissemination on risks, crises and emergencies, social communication and social marketing. Possible forms of communication are multimedia, interactive, traditional. The choice of communication form should take into account target audiences, cultural assumptions, etc., and should include interpersonal communication, the coverage of a small population base, mass-communication channels, considering television, radio, newspapers. Current forms of communication are the usage of blogs, video sharing, mobile phone service, online forums. Herewith, the communication process should be preceded by the adaptation of information about wide range of public health issues to the speci cs of concrete consuming publics. Public health specialist should know and master communication technologies as it is a guarantee of effective counteraction to unhealthy behavior pattern and unwholesome products, including alcohol and tobacco. The feedback receipt is critical to successful implementation of communication in public health and it requires the ability to listen, receive and analyze information about people’s perceptions of messages for improving communication processes. The study of Bachelors’ and Masters’ Public Health Training Programs revealed that a considerable amount of time was spent on studying communication in Poland, Bulgaria, Hungary, and in the USA. Conclusions. Mastering of communicative competence is essential for the effective performance of public health specialists, as evidenced by the conceptual conditions of a number of world-class strategic documents and manifestos. As the Association of Public Health Schools of the European Region listed communicative competences on the main competences of public health, it indicates the need to ensure the communicative competence acquisition in the process of public health staff training. Formation of curricula and training programs for Bachelors and Masters in Public Health in Ukraine should be carried out taking into account the national context, international organizations recommendations and best foreign experience.