Аналіз результатів застосування заявлених і традиційних незнімних шинуючих ортопедичних конструкцій у пацієнтів без дефекту зубного ряду, що мають генералізований пародонтит у стадії стабілізації за показником KDSB

Abstract

Мета. З'ясувати клінічно, які з використаних у дослідженні шин більш фізіологічні для спровокованого пародонту в зоні їх відповідальності за допомогою KDSB. Матеріали та методи. Дане клінічне дослідження проведене на групі з 54 хворих генералізованим пародонтитом, у стадії стабілізації. Попередньо їм було проведено комплексне лікування генералізованого пародонтита. У досліджуваній групі зі станом пародонта в стадії стабілізації перебувало 24 людини – група із заявленими досліджуваними шинами. І група із шинами відомими традиційними – у кількості 30 людей. Результати: При проведенні дослідження встановлено, що через 18 місяців значення показника KDSB для хворих без дефектів зубного ряду в групі контролю знизилося в порівнянні зі значенням через 6 місяців після лікування, у середньому, на 8,8±0,4 %, а в групі дослідження – лише на 3,3±0,2 % (p<0,001). За весь період дослідження в групі без дефектів зубного ряду динаміка стримування збільшення деструкції кістки в досліджуваній групі більш очевидна в порівнянні з контролем. Висновки: Проведені дослідження у групах пацієнтів виявили перевагу в застосуванні нових шинуючих конструкцій при застосуванні їх при генералізованому пародонтиті у стадії стабілізації перед традиційним шинуванням за показником KDSB. Поліпшення у відсотковому співвідношенні склало за 18 місяців 5,5±0,4 %. Ключові слова: генералізований пародонтит у стадії стабілізації, показник KDSB, інтердентальне шинування.