Серратіопептидаза в комплексному лікуванні захворювань скроневонижньощелепного суглоба

Abstract

Мета дослідження. Оцінити ефективність застосування серратіопептидази у пацієнтів із захворюваннями скронево-нижньощелепного суглоба (СНЩС). Матеріали і методи. У дослідженні приймали участь 36 пацієнтів (ч-11, ж-25) із захворюваннями СНЩС, середній вік яких становив 45,2±7,3 років, що знаходилися на лікуванні в стоматологічному медичному центрі НМУ імені О.О. Богомольця. Пацієнти були розділені на 2 групи: основна – 18 осіб, порівняння – 18 осіб. Пацієнти приймали НПЗП, хондропротектори, комбіновані препарати кальцію та вітаміну D3. Пацієнти основної групи додатково приймали серратіопептидазу 10 мг по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 30 днів. Обстеження хворих проводили за класичною методикою обстеження пацієнтів із захворюваннями СНЩС. Оцінювали динаміку клінічних проявів у пацієнтів на 7, 21, 30 добу лікування. При об’єктивному обстеженні враховували ступінь відкривання рота, об’єм рухів нижньої щелепи, відмічали наявність звуків (шумів) у суглобі. З’ясовували наявність, вираженість больових відчуттів у СНЩС за вербальною шкалою оцінки інтенсивності болю, Verbal Descriptor Scale (VDS). Отримані дані лабораторних досліджень наводили в Міжнародній системі одиниць та обробляли методами варіаційної статистики з використанням пакету MedStat та статистичного пакету EZR v.1.35 (Saitama Medical Center, Jichi Medical University, Saitama, Japan, 2017), що являє собою графічний інтерфейс до RFSC (The R Foundation for Statistical Computing, Vienna, Austria). Результати. Відмічено зменшення болю як у стані спокою так і під час жування у всіх (100 %) пацієнтів обох груп через 7 днів лікування, відповідно 2,1±1,1 та 4,3±0,9 бали. У хворих обох груп під час повторних відвідувань було відмічено збільшення відкривання рота до 3,7±0,7 см, покращився об’єм рухів щелепи, зменшився хрускіт і крепітація в суглобі. Пацієнти основної групи під час повторних відвідувань через 1 місяць спостереження мали достовірно кращі показники зменшення болю як в стані спокою так і під час жування: відповідно 0,6±0,4 та 2,1±1,1 бали (p<0,05) – стан спокою; 1,6±1,1 та 3,3±1,0 бали (p<0,05) – під час активних рухів щелепи. Така сама закономірність прослідковувалася і в покращенні об’єму рухів щелепи та відкриванні рота в пацієнтів основної групи, порівняно з групою порівняння, відповідно 4,4±1,0 см та 3,9±0,8 см (p<0,05). Висновки. Застосування серратіопептидази в комплексному лікуванні пацієнтів із захворюваннями СНЩС зменшує біль у суглобі як в стані спокою, так і при активних рухах нижньої щелепи, дозволяє покращити об’єм рухів у СНЩС, ступінь відкривання рота до 4,4±1,0 см, порівняно з групою порівняння (p<0,05). Виявлено достовірне поступове зниження болю, покращення відкривання рота, зменшення хрускоту та крепітації в СНЩС у обох групах протягом усього часу дослідження (p<0,05).