Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/3060
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЖуравльова, М. А.-
dc.contributor.authorОберніхіна, Н. В.-
dc.contributor.authorКачаєва, М. В.-
dc.contributor.authorПільо, С. Г.-
dc.contributor.authorКачковський, О. Д.-
dc.contributor.authorБроварець, В. С.-
dc.date.accessioned2022-06-21T10:46:39Z-
dc.date.available2022-06-21T10:46:39Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.urihttp://ir.librarynmu.com/handle/123456789/3060-
dc.description.abstractДля оцінки біологічної афінності 1,3-оксазолів запропоновано пофрагментний підхід як наступний крок in silico розрахунків; він локалізує область взаємодії фармакофора з відповідним фрагментом біомолекули, коректно враховуючи залежність електронних властивостей молекул від їх хімічної будови. Запропонований підхід використано для дослідження залежності афінності 1,3-оксазолів від природи спряжених замісників. Показано, що, крім просторової комплeментарності, комплекс [Фармакофор-Біомолекула] стабілізується за рахунок π-стекової взаємодії між компонентами, а також за рахунок формування водневих зв’язків з двокоординованим атомом азоту 1,3-оксазолу. В роботі детально аналізується залежність обох типів міжмолекулярних взаємодій від донорно-акцепторних властивостей введених в ядро 1,3-оксазолу спряжених замісників.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherБіоактивні сполуки, нові речовини і матеріалиuk_UA
dc.subjectбіологічна афінність, 1,3-оксазоли, in silico розрахунки, пофрагментний підхід, π-стекова взаємодія, водневі зв’язкиuk_UA
dc.titleIn silico оцінка залежності біологічної афінності 1,3-оксазолів від їх хімічної будови: пофрагментний підхідuk_UA
dc.typeOtheruk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри медичної біохімії та молекулярної біології



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.