Вплив ацетилцистеїну та лозартану на ранні електрокардіографічні зміни у щурів із стрептозотоциновим цукровим діабетом 1 типу

Abstract

Мета. Встановити ранні електрокардіографічні прояви експериментальної діабетичної кардіоміо патїї у щурів та оцінити їх зміни під впливом N-ацетилцистеїну та лозартану. Матеріали та методи. Цукровий діабет 1 типу (ЦД1) моделювали введенням щурам стрептозотоцину (STZ) у дозі 50 мг/кг. Дослідні тварини були розподілені на 5 груп: контроль (група інтактних щурів, які отримували плацебо - 0,9% фізіологічний розчин); ЦД1 (група модельних тварин із STZ ЦД1); NAC (група діабетичних щурів, які отримували N-ацетилцистеїн у дозі 1,5 г/кг per os); LOS (група діабетичних щурів, які отримували лозартан у дозі 20 мг/кг per os); NAC+LOS (група діабетичних тварин, які отримували комбінацію N-ацетилцистеїну та лозартану). ЕКГ реєстрували у II стандартному відведенні. Результати. На 1 тижні STZ ЦД1 у щурів значні зміни не простежувались. Було встановлено, що на тлі стабільної гіперглікемії, починаючи з 2 тижня експерименту виявляються ранні зміни на ЕКГ, які характе ризувались зниженням ЧСС, зміною амплітуди зубця P, подовженням QTc; зниженням вольтажу зубця Т, що вказує на порушення шлуночкової реполяризації. Більш виражені відмінності спостерігались на 4-5 тижні експериментального ЦД1, до вказаних ознак приєднувалось прогресування брадикардії, погіршення AV провідності, шлуночкової деполяризації. Всі фармакологічні схеми виявили позитивний вплив на серцевий ритм, шлуночкову скорочувальну активність та ознаки гіпертрофії. Найбільший вплив після 5 тижнів STZ ЦД1 було отримано для NAC, який, можливо, за рахунок антиоксидантної дії знижує гіперглікемієіндуковані прояви діабетичної кардіоміопатії. Висновки. Застосування NAC та LOS на ранніх стадіях ДК протидіє порушенню серцевого ритму, шлуночкової деполяризації та реполяризації, розвитку гіпертрофії міокарду, зменшуючи ризик спонтанної зупинки серця.