Порівняльна характеристика морфології поверхневого шару емалі постійних зубів на різних етапах мінералізації

Abstract

За допомогою скануючої електронної мікроскопії вивчені in vitro зміни морфологічної структури поверхневого шару 30 зразків емалі постійних зубів (премоляри 11-18-річних дітей). На поверхні емалі відразу після прорізування чітко простежуються численні тріщини розміром більше 100 мкм, перікімати, на межі яких відзначається вихід емалевих призм аркадоподобной форми. Поверхня тьмяна, шорстка за рахунок значної кількості кратерів виходу емалевих призм малу глибину діаметром 2-5 мкм. В період інтенсивної вторинної мінералізації, перікімати згладжуються, ступінь матовості і шорсткості візуально змен шується, чітко спостерігаються тріщини розміром більше 100 мкм, значна кількість подряпин і кратерів емалевих призм. Після закінчення вторинної мінералізації поверхню емалі виглядає найбільш однорідною, рівномірно блискучою, спостерігаються поодинокі тріщини розміром менше 100 мкм. Контури перікіматов чітко візуалізуються лише при збільшенні в 1000 разів. Спостерігаються поодинокі кратери з ознаками часткового або повного згладжування з рівнем поверхні. Встановлено, що рівень мінералізації поверхні емалі постійних зубів поступово зростає після прорізування. Емаль зубів, які щойно прорізалися, і в період інтенсивної вторинної мінералізації, за візуальними ознаками є недостатньо мінералізованою і, відповідно, має недостатній рівень карієсрезистентності.