Патофізіологічне обґрунтування та перший досвід застосування парціальної емболізації селезінкової артерії для корекції клінічних проявів допечінкової портальної гіпертензії

Abstract

Вибір методу корекції допечінкових форм портальної гіпертензії є предметом дискусій. Загалом, в структурі причин портальної гіпертензії (ПГ), питома вага допечінкових форм, зумовлених тромбозом сегментів селезінкової та/або портальної вени не перевищує 5–7%. Клінічні прояви включають спленомегалію, розвиток колатеральної мережі судин з появою атипових вариксів у склепінні шлунку та вздовж великої кривини. Виникнення кровотечі з атипових вариксів є потенційно небезпечним оскільки в таких випадках неможливо застосувати зонд–обтюратор Блекмора, а ендоскопічні методи зупинки є технічно складними і, переважно, малоефективними. Локалізація перешкоди у селезінковій вені практично унеможливлює проведення ендоваскулярного трансюгулярного внутрішньопечінкового стент–шунтування (TIPS).