Евтаназія в контексті біоетичної проблематики: Український досвід та міжнародні паралелі

Abstract

є однією з найскладніших проблем сучасної біоетики, що формується на перетині автономії пацієнта, професійної відповідальності медицини та захисту вразливих осіб. В Україні ця дискусія відбувається в умовах війни, обмежених ресурсів і недостатньо розвиненої паліативної допомоги, що створює ситуацію біоетичної крихкості, у якій запит на «гідну смерть» може відображати нестачу належного догляду. Порівняльний аналіз міжнародних даних показав, що підтримка евтаназії тісно пов’язана з фізичною вразливістю, коморбідністю та дефіцитом ефективного полегшення страждань, тоді як у країнах із розвиненою паліативною інфраструктурою ці практики інтегровані в інституційно контрольовані моделі кінця життя. В Україні, навпаки, зафіксовано низьку готовність до відкритого суспільного діалогу щодо евтаназії, особливо серед найбільш вразливих груп, що підкреслює необхідність пріоритетного розвитку паліативної допомоги як передумови будь-якої етичної та правової дискусії.