Ефективність постурографії для виявлення та моніторингу порушень координації при розсіяному склерозі (огляд літератури)

Abstract

Розсіяний склероз (РС) — це хронічне демієлінізувальне захворювання центральної нервової системи, що характеризується різноманітними клінічними виявами, зокрема порушеннями координації рухів, рівноваги та ходи. Баланс і координація належать до найуразливіших функцій при РС. Погіршення постурального контролю істотно знижує мобільність пацієнтів, підвищує ризик падінь та погіршує якість життя. Виявлення прихованих координаційних розладів на ранніх стадіях РС є актуальним завданням, оскільки стандартні клінічні шкали (наприклад EDSS, SARA) можуть не фіксувати таких порушень. Постурографія — це об’єктивний інструментальний метод оцінки постурального балансу. Він привертає увагу дослідників як потенційно чутливий маркер ранніх змін. В огляді узагальнено дані щодо застосування статичної та динамічної постурографії в діагностиці й моніторингу РС. Порушення постурального контролю виникають на ранніх стадіях РС, навіть при мінімальній неврологічній дисфункції, і часто спричиняють падіння та зниження якості життя. Статична постурографія, реєструючи відхилення центру тиску тіла при спокійному стоянні, демонструє високу чутливість до субклінічних розладів рівноваги навіть у пацієнтів без змін при традиційній перевірці за тестом Ромберга. Одночасно відзначено значні методологічні обмеження: відсутність єдиних протоколів і нормативів, надлишок індикаторів (понад 100 можливих показників), узгоджених рекомендацій, суперечливість результатів деяких досліджень. Зазначено, що динамічні тести можуть краще виявляти приховані дефіцити рівноваги, а роботизовані платформи дають змогу оцінити баланс за новими метриками. Інноваційні нелінійні показники демонструють додаткову чутливість до ранніх змін постурального контролю. Узгодження цих підходів з традиційними методиками, визначення їхньої прогностичної значущості та стандартизація залишаються невирішеними питаннями, які потребують проведення досліджень. Наголошено на перспективності розвитку постурографічного моніторингу при РС і необхідності розробки єдиних методологій та норм для об’єктивної інтерпретації результатів.