Стан гормонального гомеостазу в і триместрі вагітності при застосування допоміжних репродуктивних технології

Abstract

В статті наведені результати проспективного обстеження жінок з обтяженим неплідністю анамнезом, вагітність у яких настала в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій. Мета дослідження. Вивчити в динаміці І триместру вагітності особливості гормонального гомеостазу у вагітних після ДРТ для вдосконалення тактики антенатального спостереження та профілактики акушерських і перинатальних ускладнень. Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в динаміці проспективного спостереження комплексно обстежено 299 вагітних жінок, які розподілились наступним чином – до основної групи увійшли: до першої групи увійшли 94 жінок з трубно-перитонеальним фактором безпліддя, другу групу сформували 87 жінок з ендокринним фактором безпліддя, до третьої групи включено 68 жінок, безпліддя яких обумовлено чоловічим фактором. Контрольну групу склали 50 вагітних з спонтанним настання вагітності та її фізіологічним перебігом, що ставали на облік по вагітності у терміни 6-8 тижнів. Вагітним обстежених груп проводились загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, які включали загальний аналіз крові та сечі, в плазмі крові жінок досліджуваних груп ми визначали концентрацію β-ХГ, плацентарних гормонів (прогестерон і естрадіол), гіпофізу (пролактин) та надниркових залоз (кортизол), які найбільше відображають динамічний розвиток вагітності і впливають на її перебіг та внутрішньоутробний стан плода. Результати дослідження та їх обговорення. Визначення основних гормонів, які забезпечують імплантацію и подальше прогресування вагітності у жінок основної групи після використання лікувальних циклів ДРТ свідчить про необхідність їх динамічного моніторингу протягом І триместру вагітності. При виявленні недостатніх рівнів статевих гормонів при первинному обстеженні ми вважали за доцільне відносили вагітну до групи ризику щодо розвитку ускладнень вагітності за гормональними параметрами, і оцінювали їх недостатність як фактор ризику загрози НВ, що з нашої точки зору потребує комплексоної корекції за для попередження клінічних проявів загрози переривання вагітності. Одним з основних чинників можливого несприятливого перебігу вагітності після ДРТ є недостатній рівень β-ХГ на етапі встановлення факту наявності вагітності та протягом І триместру. Наші дослідження виявили, що у достовірній більшості випадків, вагітність у жінок після використання ДРТ з приводу трубно-перитонеального та ендокринного типів безпліддя перебігає в умовах прогестеронової недостатності, що обумовлює виникнення порушення процесів імплантації та розвитку плідного яйця та клінічно проявляється невиношуванням вагітності починаючи вже з І триметсру вагітності. Висновки. Виявлені відхилення у концетраціїї стрес-асоційованих гормонів кортизолу та пролактину з великою долею вірогідності може свідчити про підвищену стресову завантаженість, яка у вагітних після застосування лікувальних циклів ДРТ маніфестує вже від початку вагітності. Саме тому, ми вважаємо за доцільне продовжити динамічне обстеження цих показників протягом вагітності та продовжити подальше поглиблене обстеження вагітних після застосування ДРТ за іншими параметрами.