Обґрунтування доцільності двохетапного хірургічного лікування морбідного ожиріння

Abstract

Реферат Мета. Обґрунтувати доцільність двохетапного хірургічного лікування морбідного ожиріння (МО) з використанням внутрішньошлункового балона (ВШБ) як першого етапу. Матеріали і методи. Обстежено та проліковано 97 пацієнтів з МО, а саме з суперожирінням та високим операційно– анестезіологічним ризиком (ІІІ–ІV клас за шкалою ASA РS – American Society of Anaesthesiologists Physical Status Classification System 2014). Хворих лікували в два етапи. Як перший етап використовували встановлення ВШБ на 6 міс (основна група, n = 60) та консервативну терапію впродовж 6 міс, яка включала дієту, фізичну активність та поведінкове консультування (контрольна група, n = 37). На другому етапі хворим обох груп проводили хірургічне лікування МО. Результати. Середній відсоток втрати надлишкової маси тіла (%EWL – excess weight loss) у хворих основної групи становив 22,69 ± 5,87 та статистично значуще (p < 0,001) перевищував зазначений показник у хворих контрольної групи. Рівень операційно–анестезіологічного ризику за шкалою ASA PS у хворих основної групи статистично значущо (p<0,001) зменшився, що було підставою для проведення саме цим пацієнтам другого етапу лікування МО. Аналіз ефективності лікування, яке включало два етапи, показав, що у цих хворих маса тіла зменшилась у середньому на (83,31 ± 16,15) кг (мінімально – на 43 кг, максимально – на 113 кг), %EWL в кінці повного курсу двохетапного лікування становив у середньому 65,28 ± 6,65 (мінімальний – 53,61, максимальний – 80,49). Висновки. Обґрунтована доцільність двохетапного лікування хворих з МО та високим операційно–анестезіологічним ризиком: як перший етап – встановлення ВШБ, другий етап – виконання баріатричної операції. Якщо шляхом використання ВШБ досягнуто показників %EWL, які дорівнюють або перевищують 20, перевагу слід надавати рестриктивним типам баріатричних операцій, менше 20 – шунтуючому баріатричному втручанню; за наявності у пацієнта з МО цукрового діабету (ЦД) 2–го типу, незалежно від показників %EWL, перевагу необхідно надавати шунтуючому баріатричному втручанню.

Abstract Objective. To substantiate the expediency of a two–staged surgical treatment of morbid obesity (МО), using intragastric balloon (IGB) as a first stage. Маterials and methods. There were examined and treated 97 patients, suffering МО (superobesity) and high operative–anesthesiological risk (Class ІІІ–ІV in accordance to ASA РS – American Society of Anesthesiologists Physical Status Classification System 2014) scale. The patients were treated in two stages: at the first one IGB was introduced endoscopically for 6 mo (main group, n = 60) and conservative therapy – during 6 mo, including diet, physical activity and behavioral consulting (control group, n = 37). On the second stage to patients of both groups a surgical treatment for MO was conducted. Results. The average percent of excess weight loss (%EWL) in the main group of patients have constituted 22.69 ± 5.87 and statistically significantly (p < 0.001) have exceeded the index in patients of a control group. The level of operative–anesthesiological risk in accordance to ASA PS scale in the main group of patients have reduced statistically significantly (p<0.001), what served an indication for conduction of a second stage for the МО treatment in these patients. Аnalysis of the treatment efficacy, consisting of two stages, have shown, that in these patients a body mass have reduced at average by (83.31 ± 16.15) kg (minimally – by 43 kg, maximally – by 113 kg), %EWL at the end of complete course of a two–staged treatment have constituted at average 65.28 ± 6.65 (minimal – 53.61, maximal – 80.49). Conclusion. Expediency of a two–staged treatment in patients with МО and high operative–anesthesiological risk was established: the IGB introduction in a first stage, аnd in a second one – performance of bariatric operation. If the IGB application have permitted to achieve the %EWL indices, which equals or exceeds 20, advantage must be given to restrictive types of bariatric operations, and while lesser than 20 – shunting bariatric intervention; while presence in patient with МО coexistent diabetes mellitus Type II, not depending from the %EWL indices, the advantage should be given to shunting bariatric intervention.