Симптоми посттравматичного стресу та їх корекція через дистанційну реабілітацію у пацієнтів з постковідним синдромом під час війни

Abstract

Пандемія COVID-19 має не лише фізичні, а й значні психоемоційні наслідки, що зумовлюють розвиток постковідного синдрому, який включає тривожні, депресивні стани та симптоми посттравматичного стресового розладу. Високий рівень невизначеності під час пандемії, страх за власне життя та близьких, ізоляція та тривале лікування без чітких фармакологічних протидій створили умови для формування психотравматичних наслідків навіть у тих, хто не мав травматичного досвіду в минулому. Додатковий тискс причинений війною, накладає на вже наявний постковідний синдром, посилення психотравматичного навантаження внаслідок втрат, постійного стресу та вимушеного переміщення. У таких умовах посттравматичний стрес стає не лише індивідуальною проблемою, а й соціальним явищем, яке потребує комплексного підходу до діагностики, лікування та розробки системних програм реабілітації. Це визначає важливість розробки сучасних, інтегрованих методів медико-психологічної допомоги, адаптованих до умов війни та із застосуванням дистанційних технологій.