Хвороби донорських зон при використанні кісткової аутопластики в реконструктивній щелепно-лицевій хірургії. Метааналіз

Abstract

Анотація: проблема хвороб донорської зони є невід’ємним і важливим аспектом реконструктивного хірургічного лікування з використанням аутотрансплантантів. В щелепно-лицевій хірургії для заміщення великих дефектів нижньої та верхньої щелеп широко застосовують аутотрансплантати із малогомілкової кістки та гребня клубової кістки. Цей підхід до відновлення втрачених кісткових структур на сьогодні є «золотим стандартом» з огляду на те, що кісткові аутотрансплантати мають найменший ризик відторгнення, порівняно з іншими варіантами кісткової пластики та забезпечують найкращі анатомічні і функціональні результати у віддаленому післяопераційному періоді. Хвороби донорської зони поділяють на ранні та пізні, вони впливають на якість життя пацієнтів, обмежують їх працездатність та, інколи вимагають проведення тривалої реабілітації. Метою проведення даного дослідження було вивчення структури та проведення порівняльного аналізу даних (метааналіз) щодо ускладнень, які виникають в зоні забору кісткових кортикально-спонгіозних аутотрансплантантів (“хвороби донорських зон”) з гребня клубової кістки та діафіза малогомілкової кістки при лікуванні пацієнтів з кістковими дефектами щелепно-лицевої ділянки. Для проведення метааналізу було використано матеріали електронних баз даних PubMed, PubMed Central та Embase. Cтатистичний аналіз та розрахунки були проведені в програмі IBM SPSS Statictics version 30.0.0.0(172). Після обробки 784 джерел за алгоритмом PRISMA (Prefered Reporting Items for Systematic reviews and Meta-Analyses), в дослідження включено 16 наукових публікацій, що містили інформацію про типи ускладнень, які виникали при заборі кісткової тканини в ділянці діафізу малогомілкової кістки та гребня клубової кістки. За результатами метааналізу, діафіз малогомілкової кістки, як донорська ділянка, є більш небезпечною з огляду на частоту розвитку «хвороби донорської зони» ніж гребінь клубової кістки за такими параметрами, як: інфекційне ускладнення (p=0.04), порушення ходи (p=0.04). Різниця за таким параметром, як сповільнене загоєння є близькою до значущої (p=0.05). Різниця не є статистично значущою за такими параметрами, як стійкий больовий синдром (p=0.48), неврологічні порушення (порушення чутливості) в області забору донорської кістки (p=0.58) та розвиток естетичного дефекту (p=0.12). Отже, кісткова аутопластика джерелом якої є гребінь клубової кістки, в порівнянні з діафізом малогомілкової кістки, супроводжується достовірно нижчим ризиком розвитку таких «хвороб донороської зони», як інфекційне ускладнення та порушення ходи. Різниця в розвитку такого ускладнення, як сповільнене загоєння є близькою до значущої.