Дирофіляріоз в Україні: стрімкий перехід від захворювання зі спорадичним характером до поширеної патології. Клінічний випадок

Abstract

Анотація: метеорологічні спостереження останніх десятиліть засвідчили значні кліматичні зміни, іменовані глобальним потеплінням, в усьому світі й в Україні, зокрема. Це в свою чергу не могло не відбитися на поширеності в нашій країні різноманітних не властивих помірному клімату інфекційних захворювань, у тому числі гельмінтозів. Мова йде, зокрема, про дирофіляріоз – трансмісивний паразитарний біогельмінтоз, який обумовлений личинковою стадією гельмінтів з роду Dirofilaria і може бути причиною серцевої, печінкової, ниркової симптоматики та ураження підшкірної клітковини. Їх розвиток проходить із подвійною зміною господарів: кінцевого і проміжного. Кінцеві господарі дирофілярій – м’ясоїдні тварини родин собачих і котячих, у яких дорослі паразити знаходяться в підшкірній сполучній тканині. Вони є джерелом інвазії. Проміжні господарі й переносники – комарі родів Anopheles, Culex, Aedes. Переносниками можуть бути кліщі, блохи, інші комахи. Людина є факультативним, випадковим і кінцевим господарем гельмінтів. Дирофілярії – тонкі ниткоподібні круглі гельмінти білого кольору, що відносяться до класу Nematoda, ряду Spirurida, родини Filariidae, роду Dirofilaria. До роду Dirofilaria належить майже 20 видів, але в Україні зареєстровано лише три: D. repens, D. immitis і D. ursi. На території Україні відомі випадки зараження людей тільки D. repens, що викликає підшкірний дирофіляріоз людини. Цей гельмінтоз є захворюванням, характерним для країн з тропічним кліматом. Однак нині випадки захворювання на дирофіляріоз все частіше реєструються в умовах помірного континентального клімату, в результаті чого Україна вийшла з переліку територій низького ризику, до якого раніше належала. Окрім кліматичних змін, вагому роль у збільшенні поширеності дирофіляріозу в Україні відіграють активні міграційні процеси, слабкий ветеринарний контроль за ввезенням на неендемічні території інвазованих породистих тварин, неконтрольована кількість безпритульних тварин, незнання цього захворювання спеціалістами медичної та ветеринарної служб, відсутність налагоджених методів діагностики, що робить дану патологію вкрай актуальною та вимагає вжиття відповідних заходів. У статті ми наводимо опис клінічного випадку захворювання на дирофіляріоз пацієнта, який не виїжджав за межі України. У зв’язку з недостатньою обізнаністю щодо данної патології багатьох українських лікарів, відсутністю у них досвіду роботи з дирофіляріозом, відсутністю налагоджених методів діагностики дане захворювання рідко діагностується одразу при перших зверненнях пацієнтів, їм часто ставлять хибні діагнози і, відповідно, призначають лікування, яке не покращує стан хворих. Враховуючи усі вищенаведені фактори, варто зробити висновок про необхідність вжиття відповідних заходів задля поліпшення діагностики, лікування та профілактики дирофіляріозу та інших «нових» для України інфекційних захворювань.