Артроскопічні прояви внутрішніх порушень СНЩС у пацієнтів із травматичними переломами головки нижньої щелепи

Abstract

Анотація: метою даного дослідження було оцінити характер та вираженість посттравматичних змін скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) за допомогою артроскопії у пацієнтів з переломами голівки нижньої щелепи(ПГНЩ) у ранньому та пізньому посттравматичному періоді. У дослідження було включено 26 пацієнтів з 36 ПГНЩ типу В і С за Neff et al 2004, зі зміщенням уламків, яким проводили відкриту репозицію, фіксацію фрагментів остеосинтез та через 4,2±1,2 місяці повторне хірургічне втручання з видаленням фіксаторів та ревізією навколишніх м’якотканинних структур. Операції виконували під загальним знеболенням з використанням ретроаурикулярного доступу. Перед пересіченням капсули суглоба в верхній суглобовий простір вводили артроскоп (ендоскоп KARL STORZ1,9mm, Німеччина) для оцінки м’якотканинних структур: задньої суглобової зв’язки, диску та капсули суглоба, а також хрящової вистілки суглобової ямки та горбика за допомогою стандартної верхньої задньо-латеральної техніки. Інтраопераційна артроскопія, проведена безпосередньо під час репозиції та фіксації уламків виявила внутрішньосуглобові порушення у всіх 26 пацієнтів досліджуваної групи, пов’язані із гострою травмою СНЩС та, меншою мірою, із вихідними дотравматичними змінами морфології елементів суглоба. В ділянці задньої суглобової зв’язки та медіальних відділів капсули спостерігали гіперемію (86.1%) та виразну ін’єкцію судин (58,3%), що свідчили про розвиток синовіїту у абсолютної більшості постраждалих. Крім того у всіх пацієнтів відмічався вивих суглобового диску, і його зміщення вперед і медіально разом із малим фрагментом зламаної голівки НЩ. При цьому цілісність диску в усіх спостереженнях була збережена. Гемартроз (кров’яні згустки та крововиливи) у верхньому компартменті суглобової порожнини були наявні в 52,7% випадків. Гіперпластичний синовіт і поліпи синовії спостерігали в 13.04%, наявність поодиноких спайок, фібрил на поверхні сполучно-тканинного хряща та фіброзного випоту/дебрісу визначались у 34.78% пацієнтів, переважно старшого віку, що вказували на наявність проблем із СНЩС в минулому. У пацієнтів під час видалення фіксаторів зміни в СНЩС були більшою мірою пов’язані з процесами посттравматичної перебудови суглобу та явищами характерними для дегенеративних процесів. Гіперемія капсули та ін’єкція судин на ділянці ретродискової зв’язки визначались рідше, лише у 16.67%пацієнтів. Натомість ознаки початкових стадій остеоартрозу: фібриновий випіт в порожнині суглоба, фібрили на поверхні сполучнотканинного хряща, адгезії та рубцеві зміни капсули були наявні в різних поєднаннях та із різною виразністю артроскопічних проявів у всіх 100 % пацієнтів. Явища продуктивного синовіїту та поліпи синовії були наявні у 25% пацієнтів Після проведення остеосинтезу в усіх випадках відзначали репозицію диску, який утримувався в порожнині суглоба через 4 місяці після операції, що підтверджує ефективність хірургічного методу у відновленні нормальних анатомічних співвідношень в СНЩС, та відсутність потреби в додатковій фіксації диску в абсолютній більшості випадків ПГНЩ типу В і С. Артроскопія СНЩС є надійним методом діагностики внутрішньосуглобових порушень при травматичних ПГНЩ і може розглядатися як інструмент лікувального впливу на перебіг патологічних процесів в ранньому і пізньому післяопераційному періоді з метою профілактики їх прогресування та досягнення повної функціональної реабілітації постраждалих.