Стильові ознаки петраркізму у збірці «Канцоньєре»

Abstract

У статті охарактеризовано стильову константу, комплексну поетичну модель універсальної світобудови із внутрішньою структурою, єдністю зображально-виражальних й ідейно-художніх елементів Франческо Петрарки. Лірику поета розглянуто на основі двох циклів «Канцоньєре», у якій сконцентровано думку ідеалізації коханої жінки (Лаури), осмислення суперечливості людської натури, антитетичності емпіричного світоуявлення та християнського спіритуалізму, трагізму протиборства життя і смерті, драми душевного світу людини. Любовна лірика Ф. Петрарки належить до високої лірики, яка зосереджена на розв’язанні екзистенційних проблем буття крізь призму високої любові та вишуканого артистизму. У публікації визначено та обґрунтовано, що образна система й художня сила «Канцоньєре» полягала у фокусуванні ідейно-естетичних пошуків лірики провансальських трубадурів та німецьких мінезингерів. Автором здійснено аналіз поетичного словника Ф. Петрарки. Ознаки петраркізму заповнюють екзистенціали фатуму, свободи, символізованої птахами, розуму, смерті, особливо Любові, ототожненої із красою донни. Особливе смислове наповнення несуть поетизми, домінантні образи в ліриці поета, які у руслі петраркізму стали звичними образними формулюваннями. Виявлено, що серед них найчастіше згадується образ сонця, до якого уподібнена Лаура. У статті здійснено аналіз архетипів аніми й анімуса, які виявляють ознаки фемінності у чоловіка і маскулінності у жінки, супроводжуються відповідною семантикою або чутливості, або вольових імперативів, конкретизують архетипи персони і тіні, коли суб’єкт приписує об’єкту власні лібідозні посягання, приховані інстинкти, потаємні думки й нереалізовані бажання. Автором визначено, що ознаки петраркізму також містять очисний катарсис, світотворчі акції, відображені в міфах, космогонічні версії яких, засновані на чоловічій і жіночій природі, реалізували сексуальні і духовні інтенції буття. У статті стверджується, що лірика Ф.Петрарки є суб’єктивною, оскільки проблеми екзистенційного вибору та розуміння основ буття часто не усвідомлені або такі, що перебувають у сфері несвідомого, тому поет не сподівається зцілитися від кохання, яке іноді межує зі смертю.