Дослідження психологічних детермінант професійного самоздійснення лікаря

Abstract

Стаття присвячена проблемі професійного самоздійснення лікаря, яка на сьогоднішній момент набуває особливого значення через важливість реалізації людиною свого потенціалу, віднайдення сенсу професійної діяльності та досягнення конгруентності між власними прагненнями до особистого благополуччя, суспільними викликами та можливостями ефективного самоздійснення. Проблема самоздійснення сьогодні – багатовимірний процес, який розуміється і як комплекс завдань, і як процес реалізації свого потенціалу, і як формування стилю життя, складовою якого є професійна діяльність. Самоздійснення сприяє розвитку мотивації, продуктивності та творчого підходу до життя, роблячи людину активним учасником суспільних процесів. Це не просто можливість для професійного зростання, а й фундаментальний чинник формування самодостатньої та успішної особистості фахівця. Одним з перспективних аспектів, широко не представленим у дослідженнях українських науковців, є професіогенез особистості фахівців медичної галузі, потенціал професійного та особистісного становлення лікаря, його самоздійснення у сучасних умовах. Дане дослідження окреслило основні питання, пов’язані з самоздійсненням лікаря у сучасних умовах, рефлексією його самоефективності та мотивації професійної діяльності, з метою розробки комплексного психолого-педагогічного підходу особистісно-професійного становлення лікаря, реалізації процесу самоздійснення лікаря в умовах професійної освіти та діяльності. Кількісний аналіз результатів показав, що загальний рівень професійного самоздійснення лікарів-практиків та лікарів-інтернів суттєво відрізняється, що можна пояснити складністю розкриття особистісного потенціалу молодого спеціаліста в сучасних умовах, адже його практична діяльність проходить в складних умовах війни та має свої обмеження. Рівень професійного самоздійснення у переважної більшості лікарів істотно вищий, ніж у інтернів. Водночас, у лікарів досить низькими були такі ознаки: досягнення поставлених професійних цілей та вияв високого рівня творчості у професійній діяльності. Очевидно, що багаторічне виконання професійної діяльності не може постійно супроводжуватися її вдосконаленням і безперервним професійним розвитком особистості. Ці результати демонструють той факт, що лікарі, здійснивши вдале професійне самовизначення, накопичили достатньо великий досвід у вибраній професійній діяльності, досягли професіоналізму і професійної компетентності та сформували індивідуальний стиль професійної діяльності. Доведено, що професіоналізм лікаря визначається не лише ефективним виконанням своєї професійної діяльності, а й сформованою професійною позицією та розвинутою потребою у самовдосконаленні, у поєднанні професійно важливих навичок та якостей з навичками постановки цілей та планування, що і є, на наш погляд, умовою та результатом професійного самоздійснення.