Вплив блокади клітинних протеїнкіназ на обмін речовин при експериментальному цукровому діабеті

Abstract

Відомо, що для попередження та/або лікування діабетичних ускладнень перспективним є застосування інгібіторів рецепторних претеїнкіназ (ІПК). Метою дослідження було вивчення впливу ІПК на стан вуглеводного, ліпідного та білкового обміну при експериментальних моделях цукрового діабету 1-го (ЦД1) і 2-го (ЦД2) типів. ЦД1 моделювали у щурів-самців лінії Вістар введенням стрептозотоцину (50 мг/кг), ЦД2 – тривалим (180 діб) утримуванням на висококалорійній жировій дієті (ВЖД; 56,7% жиру), а також введенням стрептозотоцину (25 мг/кг) на тлі ВЖД. Для лікування застосований інсулін (“Actrapid Novo Nordisk”, Данія), який комбінували з ІПК сорафенібом (“Сipla”, Індія) перорально у вигляді саше (150 мг/кг). Незалежно від типу дієти введення стрептозотоцину призводило до гіперглікемії, втрати маси тіла, глюкозо- і кетонурії, поліурії і полідипсії. Гіршими ці прояви були у тварин з ВЖД, в яких летальність сягала 53,3% (при моделюванні ЦД1 – 12%), що можна пояснити розвитком печінкової недостатності. На тлі ВЖД незначна гіперглікемія була відмічена тільки на 150-ту добу. Обидві моделі ЦД супроводжувалися значними гіперхолестеринемією і гіперліпідемією. Додавання до ВЖД глюкози збільшувало вміст холестерину. ВЖД зумовлювала гіпопротеїнемію, сприяла пригніченню обміну речовин, збільшенню активності трансаміназ. Встановлені порушення значною мірою відновлювалися при застосуванні ІПК: зменшувалися рівень глікемії і втрата маси тіла, вміст тригліцеридів і ліпопротеїдів дуже низької щільності, збільшувався вміст ліпопротеїдів високої щільності і нормалізувався пігментний обмін.