Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/16466
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorУсенко, К. О.-
dc.contributor.authorРиков, Д. І.-
dc.contributor.authorЄвстіфеєв, Д. І.-
dc.contributor.authorЗябліцев, С. В.-
dc.date.accessioned2025-10-16T13:25:57Z-
dc.date.available2025-10-16T13:25:57Z-
dc.date.issued2025-
dc.identifier.citationУсенко КО, Риков СО, Євстіфеєв ДІ, Зябліцев СВ. Вплив блокади клітинних протеїнкіназ на апоптоз сітківки при експериментальній діабетичній ретинопатії. Фізіологічний журнал. 2025;4(71):11-21. https://doi.org/10.15407/fz71.04.011uk_UA
dc.identifier.issn2522-9028-
dc.identifier.issnУДК 616.37-008.64-092:001.892.57-
dc.identifier.urihttp://ir.librarynmu.com/handle/123456789/16466-
dc.description.abstractУ експериментальних та клінічних дослідженнях підтверджено, що прогресуюче погіршення гостроти зору при діабетичній ретинопатії (ДР) є наслідком апоптозу нейрональних структур сітківки і фіброваскулярної проліферації на очному дні. Метою нашого дослідження було встановлення стану апоптозу сітківки при експериментальній ДР та вплив на нього блокади клітинних протеїнкіназ. Експериментальну ДР моделювали у щурів-самців лінії Вістар введенням стрептозотоцину (50 мг/кг; “Sigma-Aldrich”, Китай). Тваринам 1-ї групи (контроль) лікування гіперглікемії не проводили. У 2-й групі тваринам через день вводили інсулін (“Actrapid HM Penfill”, Данія) у дозі 30 Од. Тваринам 3-ї групи вводили розчин інгібітора протеїнкіназ сорафенібу (“Cipla”, Індія) у дозі 50 мг/кг. Тваринам 4-ї групи вводили інсулін (за схемою 2-ї групи) і розчин сорафенібу (за схемою 3-ї групи). Вміст каспази-3 та протеїну Bax у лізатах тканини сітківки визначали методом імуноблотингу, також імуногістохімічно вивчали експресію каспази-3 (“ThermoFisher Scietific”, США). При розвитку ДР вміст у сітківці як попередників, так і активних форм проапоптотичних протеїнів каспази-3 і Bax змінювався односпрямовано і приблизно рівномірно. Окреме застосування сорафенібу не впливало на індуковану гіперглікемією активацію апоптозу сітківки, тоді як введення інсуліну (і окремо, і у комбінації з сорафенібом) суттєво знижувало вміст обох проапоптотичних протеїнів, що свідчило про пригнічення апоптозу, який був індукований при розвитку ДР. Результати імуногістохімічного дослідження підтвердили збільшення експресії каспази-3 у гангліонарних клітинах, відростках та тілах астроцитів і клітин Мюллера, що супроводжувало стан реактивного гліозу, характерний для розвитку ДР. Зниження інтенсивності апоптозу під впливом інсуліну та його комбінації з сорафенібом могло відображати блокування інсуліном проапоптотичного ефекту сорафенібу. При цьому зберігалося притаманне дії сорафенібу попередження розвитку морфологічних ознак ДР.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherФізіологічний журналuk_UA
dc.subjectдіабетична ретинопатія; апоптоз; гангліонарні клітини; клітини Мюллера; протеїни Bax; каспаза-3; сорафеніб.uk_UA
dc.titleВплив блокади клітинних протеїнкіназ на апоптоз сітківки при експериментальній діабетичній ретинопатіїuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти



Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.