Вплив супутньої патології на клінічний перебіг та діагностику синдрому Меллорі-Вейсса

Abstract

Проведено ретроспективний аналіз лікування 190 хворих із синдромом Меллорі–Вейсса. Супутня патологія виявлена у 52,1 % пацієнтів, найбільш часта – патологія серцевосудинної системи (43,4 %) та терапевтична патологія (26,3 %). У 21,6 % пацієнтів окрім ознак кровотечі із розривів слизової оболонки ділянки стравохідно-шлункового переходу, були ознаки триваючої чи недавньої кровотечі з інших джерел. Наявність супутньої патології збільшує питому вагу кровотеч середнього ступеню важкості до 10 %, важкої – до 8,4 %.