Значення ентеровірусної інфекції у розвитку гострого порушення мозкового кровообігу.

Abstract

В результаті проведених експериментальних досліджень вперше було доведено, що з сироваток крові хворих з ГПМК геноми ентеровірусів виділялись достовірно частіше, ніж у пацієнтів групи порівняння (23,6±5,9% та 2,9±2,8% відповідно, р<0,05). З сироваток крові хворих з ГПМК виділено та 19 ідентифіковано штами ентеровірусів: Коксакі В (серотипи 2, 3, 4), віруси ЕСНО (серотипи 6, 9, 27 (два штами), 29); три неідентифікованих штами. Встановлено, що досліджені ізоляти ентеровірусів характеризуються певними генетичними маркерами, які можуть розглядатись як допоміжні при вивченні ролі ентеровірусів у розвитку ГПМК. Виявлено присутність специфічних Ig M та Ig G до ентеровірусів у сироватках крові хворих основної групи. На підставі вірусологічного, молекулярно-генетичного, серологічного методів досліджень показано, що лабораторні маркери ентеровірусної інфекції були у 26 хворих (36,1%) з 72 хворих з ГПМК. Сформульовано припущення про персистуючий характер ентеровірусної інфекції у хворих з ГПМК. Визначено можливу тригерну роль гострої та персистуючої ентеровірусної інфекції у розвитку ГПМК. За результатами роботи науково обґрунтовано необхідність поєднання класичного вірусологічного, молекулярно-генетичного і серологічного методів дослідження для виявлення ентеровірусної інфекції у хворих з ГПМК.