Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/14720
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorТутченко, Т. М.-
dc.contributor.authorБурка, О. А.-
dc.contributor.authorСідорова, І. В.-
dc.contributor.authorНоговська, I. Г.-
dc.contributor.authorМаринчина, І. М.-
dc.contributor.authorЩербатєй, Н. М.-
dc.date.accessioned2025-02-20T12:19:05Z-
dc.date.available2025-02-20T12:19:05Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.issn2309-4117-
dc.identifier.issnDOI: http://dx.doi.org/10.18370/2309-4117.2022.63.25-33-
dc.identifier.urihttp://ir.librarynmu.com/handle/123456789/14720-
dc.description.abstractГіперандрогенія (ГА) залишається актуальною проблемою, що викликає чимало запитань, зокрема щодо випадків незбігу клінічних ознак ГА і біохімічних показників. Цей огляд включає аналіз сучасних досліджень стосовно синтезу й метаболізму андрогенів у жінок репродуктивного віку в нормі, менеджменту патологій, що супроводжуються ГА, а також сучасних підходів до принципів призначення та оцінювання результатів основних доступних маркерів біохімічної ГА. Виокремлюють поняття клінічної та біохімічної ГА. У поняття біохімічної ГА вкладають підвищення рівнів різних циркулювальних андрогенів. Поняття клінічної ГА включає наявність гірсутизму при оцінюванні за модифікованою шкалою Феррімена–Голлвея. До найпоширеніших причин ГА належать: синдром полікістозних яєчників, некласичні форми вродженої гіперплазії кори наднирників, низка інших ендокринних розладів. Необхідно проводити диференційну діагностику цих станів із більш рідкісними причинами, передусім – пухлинною патологією. Вибір та оцінювання лабораторних маркерів біохімічної ГА слід здійснювати з урахуванням клінічних даних: особливостей перебігу пубертату, наявності ановуляції, полікістозного морфотипу яєчників, ожиріння; наявності та ступеня гірсутизму та/або інших андроген-асоційованих дерматопатій, особливостей перебігу клінічної ГА (раптовий початок, швидке прогресування), наявності інших ендокринопатій, дисфункції печінки, нирок; цукрового діабету. Завдання лабораторного оцінювання ГА: визначення вираженості ГА; визначення джерела надлишкового синтезу андрогенів (яєчники, наднирники); оцінювання вільної фракції циркулювальних активних андрогенів; в окремих випадках – оцінювання утворення активних андрогенів у шкірі. Для розв’язання поставлених завдань у лабораторній діагностиці використовують такі показники: загальний тестостерон, вільний тестостерон, розрахунковий показник «індекс вільного тестостерону», андростендіон, дегідроепіандростерону сульфат, 17-гідроксипрогестерон, дигідротестостерон. Комплексне оцінювання зазначених показників дає змогу оцінити не лише наявність ГА та її вираженість, а й характер її основних і вторинних складових, що визначає наявність та прогноз метаболічних ризиків і дозволяє індивідуалізувати терапевтичні підходи.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherРепродуктивна ендокринологіяuk_UA
dc.subjectтестостерон, секс-стероїдзв’язувальний глобулін, андростендіон, дегідроепіандростерону сульфат, афінністьuk_UA
dc.subjecttestosterone, sex steroid-binding globulin, androstenedione, dehydroepiandrosterone sulfate, affinityuk_UA
dc.titleПрактичні підходи до використання маркерів біохімічної гіперандрогенії у жінок. Огляд літературиuk_UA
dc.title.alternativePractical approaches to the use of markers of biochemical hyperandrogenism in womenuk_UA
dc.typeOtheruk_UA
Розташовується у зібраннях:Наукові публікації кафедри акушерства та гінекології №1

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
Бурка О.А. 5.pdf5,43 MBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.