Інсулінорезистентність у ХХІ сторіччі: мультимодальний підхід до оцінювання причин та ефективної корекції. Огляд літератури

Abstract

У широкому сенсі під інсулінорезистентністю (ІР) розуміють порушення біологічної відповіді тканин-мішеней на стимуляцію інсуліном. ІР відіграє провідну роль у розвитку метаболічного синдрому, глобальна поширеність якого продовжує зростати, незважаючи на значні зусилля медичних систем. Багатокомпонентність метаболічного синдрому передбачає його складний і неоднорідний патогенез, знання про який щороку поповнюються новими деталями завдяки науковим дослідженням. У представленому огляді систематизовано результати досліджень останніх років про чинники ризику й патогенетичні ланки розвитку ІР, перспективи та наявний досвід застосування цих даних у клінічній практиці з акцентом на оцінювання рівня мелатоніну та вітаміну D. Питання своєчасного і достовірного лабораторного підтвердження ІР актуальне не лише для ендокринологів, але й для фахівців майже всіх напрямів. Окрім розрахункового методу оцінювання ІР за допомогою індексу НОМА, високу інформативність має такий показник, як проінсулін інтактний. Останнім часом дедалі більшу увагу дослідників привертають такі чинники розвитку ІР, як дефіцит вітаміну D і порушення хроно- та біоритмів. Сьогодні їхню роль у патогенезі ІР можна вважати доведеною, що дозволяє розглядати вітамін D і мелатонін як терапевтичні агенти в комплексному підході до профілактики й корекції ІР. Статистичний аналіз результатів досліджень медичної лабораторії «ДІЛА» та клінічних даних кафедри ендокринології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця також засвідчив наявність зв’язку рівнів вітаміну D і мелатоніну з ІР. Отже, огляд наукових джерел останніх 5 років чітко демонструє зростання актуальності проблеми ІР та метаболічного синдрому, необхідність перегляду їхнього менеджменту від оцінювання лише традиційних етіопатогенетичних чинників (аліментарних) до врахування максимального спектру генетичних аспектів і екзогенних впливів. Важливе місце серед останніх належить об’єктивному оцінюванню рівнів вітаміну D і мелатоніну для адекватної медикаментозної корекції.