Особливості перебігу гепаторенального синдрому при декомпенсованій портальній гіпертензії(клінічний випадок)

Abstract

Гепаторенальний синдромє критичним та потенційно небезпечним для життя ускладненняму пацієнтів із прогресуючим цирозом печінки, який характеризується розвитком ниркової дисфункції завідсутності основної структурної патології нирок. Незважаючи на деякі обнадійливі дослідження фармакологічних методів лікування, розвиток гепаторенального синдромуу людей з цирозом печінки віщуєневтішний прогноз, оскільки ниркова недостатність зазвичай необоротна, якщо не буде виконана транс-плантація печінки. Мета роботи — продемонструвати на прикладі клінічного випадку особливості перебігу гепаторенального синдрому та методику його успішного лікування. У статті описаний клінічний випадокрозвитку гепаторенального синдромув післяопераційному періоді у жінки 54 років, яка була госпіталізованав ургентному порядку з кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу. В анамнезі діагностований цироз печінки, асоційований з HCV та тромбозом ворітної вени, синдром портальної гіпертензії, кровотеча зварикозно розширених вен стравоходу, асцит. Після стабілізації гемодинамічних показників хворій виконаноопераціюпортоазигальногороз’єднання,щопередбачаладеваскуляризаціюдистальноговідділустравоходу,проксимального відділу шлунка, апаратну транссекцію стравоходу. Перша доба післяопераційного періодуускладнилась розвитком гепаторенального синдрому. Тільки своєчасна діагностика гепаторенального синдрому при декомпенсованій портальній гіпертензії з усуненням патофізіологічних компонентів патологічногопроцесу дозволяє здійснити корекцію цієї складної патології. При дренуванні асциту можлива детоксикаціяорганізму, що дозволяє частково компенсувати порушену функцію нирок. Замісна альбумінотерапія дозволяє підтримати осмотичний баланс організму.