До питання про теоретичну модель фігуративних перетворень в образотворчому мистецтві: естетичний аналіз

Abstract

У статті здійснений досвід екстраполяції ідей структуралізму та неориторики щодо риторичних операцій у галузь теорії мистецтва. Як базисна щодо питання образотворчого тропосу визначена проблема співвідношення іконічного та лінгвістичного символізму. Авторка пропонує схему структурної будови твору як іконічного знаку з метою наступного дослідження специфіки риторичних модифікацій у мистецтві. Виокремлено та описано парадигматичний та синтагматичний плани твору, на яких відбувається утворення тропів та фігур. Експліковано асинтаксичність іконічної синтагми. Розглянутий принцип організації образотворчої парадигми на основі зображувального мотиву, що утворює семантичне поле. За допомогою поняття “субстанція вираження” обґрунтована нерелевантність диференціації образотворчих фігур за принципом “форми” та “змісту”. Здійснена адаптація неориторичних понять “маркер” та “нульовий ступінь” до образотворчого мистецтва.