Поліморфізм rs2149356 гена TLR4 при цукровому діабеті 2 типу - можливий зв'язок з діабетичним макулярним набряком

Abstract

Актуальність. Відома асоціація поліморфізмів у некодуючих ділянках гена TLR4 і ризику розвитку очних ускладнень цукрового діабету 2 типу (ЦД2), при цьому деякі поліморфізми не мають зв’язку, інші збільшують ризик ускладнень, а деякі такий ризик зменшують. Ціль: встановити зв’язок поліморфізму rs2149356 гена TLR4 з діабетичною ретинопатією (ДР) та діабетичним макулярний набряком (ДМН) при ЦД2. Матеріали та методи. Дослідження включало 81 пацієнта (81 око) із ЦД2, у яких за настановам Американської Академії Офтальмології (2002 рік) виявлені ДР і ДМН, контрольну групу склали 50 пацієнтів (50 очей) з ЦД2, нормалізованим вуглеводним обміном, ДР 0 (ретинопатія відсутня) та відсутнім ДМН. Генотипи rs2149356 визначали методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі із застосуванням ампліфікатора Gene Amp® PCR System 7500 (“Applied Biosystems”, США) та тест-систем TaqMan Mutation Detection Assays Life-Technology (США). Для статистичних досліджень використано програмні пакети MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Результати. У даному дослідженні не виявлено асоціації генетичного поліморфізму rs2149356 гена TLR4 з розвитком ДР та ДМН при ЦД2 (р=0,326). Стратифікація за стадіями ДР показала відсутність залежності розподілу генотипів, тоді як за ступенем ДМН розподіл генотипів достеменно відрізнявся при ДМН 3. Так, серед носіїв предкового генотипу G/G не зустрічалось жодного з ДМН 3, межовий рівень загального об’єму сітківки (ЗОС) склав 6,7 мм3, вище якого визначено ДМН 1 або 2. Всі носії гетерозиготи G/Т мали ДМН 3, а для носіїв мінорної гомозиготи Т/Т визначено два межових значення ЗОС: вище за 6,7 мм3 було визначено ДМН 1 або 2, а вище за 8,7 мм3 – ДМН 3. Аналіз зв’язку поліморфізму rs2149356 TLR4 з фенотипом пацієнтів показав більші центральну товщину сітківки та ЗОС у носіїв гетерозиготи та мінорної гомозиготи Т/Т, що відповідало більшому пошкодженню сітківки у порівнянні з носіями предкової гомозиготи G/G (p<0,001). Висновок. Отримано дані щодо зв’язку діабетогенного пошкодження сітківки з поліморфізмом rs2149356 – у носіїв алелі Т набряк сітківки був більше виражений.