Адміністративно-правова характеристика основних обмежень прав публічних службовців

Abstract

У статті авторами охарактеризовано основні обмеження прав публічних службовців, які проходять службу в органах публічної адміністрації. Сформульовано проблемні моменти щодо застосування такого роду обмежень їхніх прав. Відзначено, що реалізація конституційних засад пріоритетності прав людини неможлива без належного функціонування органів публічної адміністрації, а отже, і встановлення особливих вимог до осіб, які забезпечують їх роботу, зокрема, до обмеження прав. Відповідно, обмеження прав державних службовців, пов'язані із публічно-правовими відносинами, їх недоторканністю приватного життя, деталями судового переслідування, забороною на заняття політичною діяльністю. Обмеження прав державних службовців встановлюються українським законодавством та морально-етичними нормами для забезпечення суспільних інтересів органів державної влади. Вони вводяться з урахуванням конкретного історичного

етапу розвитку держави. Публічний характер діяльності, наявність повнова- жень, участь у підготовці, прийнятті та реалізації державних рішень являють

собою чітку, обґрунтовану, зрозумілу систему прав публічної людини. Безсумнівно, такі обмеження звужують загальний статус громадян; обираючи державні послуги, людина свідомо погоджується на обмеження певних прав на благо суспільства. Умовою законодавчого обмеження прав державних службовців є дотримання балансу правового регулювання між ефективною організацією діяльності державних органів і правами державних службовців. При встановленні відповідних обмежень не повинна порушуватися суть конституційних прав і свобод громадян. Незаконні обмеження прав державних службовців негативно позначаються не тільки на іміджі, а й на діяльності органів влади матеріального характеру (необхідність виплати відповідної компенсації з державного бюджету). Дотримання морально-етичних вимог, зокрема накладаються ними обмежень, є обов'язковою умовою надання державних послуг.