Порівняльна ефективність нових схем фармакотерапії нетяжкої форми COVID-19 за динамікою зникнення симптомів

Abstract

питання лікування COVID-19 досі залишаються складною проблемою в усьому світі через величезні економічні збитки суспільства в наслідок широкої розповсюдженості захворювання, особливість її перебігу та розвиток ускладнень. Мета роботи – визначення клінічних кінцевих точок та порівняльний аналіз ефективності нових схем лікування амбулаторних пацієнтів з нетяжким перебігом COVID-19. Проаналізовано 64 медичні карти амбулаторних пацієнтів з нетяжким перебігом COVID-19. В залежності від використаної схеми лікування всі пацієнти були розподілені на дві групи, які отримували інгаляції АКК або противірусну терапію комбінованим препаратом нірматрелвіром/ритонавіром. Ефективність кожної фармакотерапевтичної альтернативи було запропоновано визначати на основі ретроспективних даних пацієнтів за термінами нормалізації клініко-лабораторних показників та зникнення клінічних симптомів захворювання. Було встановлено правило, за яким зникнення сукупності всіх клінічних симптомів захворювання в нормі визначаються як клінічна кінцева точка. Було встановлено, що застосування АКК призводить до швидшого зникнення клінічних симптомів, особливо у перший тиждень лікування, що свідчить про його швидкий терапевтичний ефект на початкових етапах. Нірматрелвір/ритонавір також виявився ефективним у зменшенні симптомів, але його ефект проявляється поступово, досягаючи повного полегшення трохи пізніше, ніж у випадку з АКК. Моделювання динаміки досягнення кінцевої клінічної точки за зникненням всіх клінічних симптомів вказує на перевагу використання АКК порівняно з нірматрелвіром/ритонавіром з фармакоекономічної точки зору, якщо додаткові витрати на лікування не перевищують вартість трьох днів лікування.