Клініко-офтальмологічні показники, що визначають тяжкість вікової макулярної дегенерації

Abstract

Актуальність. Необхідним і актуальним є пошук біомаркерів та простих математичних систем прогнозу тяжкості вікової макулярної дегенерації (ВМД). Ціль: визначити прогностичні клініко-офтальмологічні показники, що визначають тяжкість ВМД. Матеріал та методи. До дослідження включено дані спостереження за 302 очами (152 пацієнти), у яких згідно до рекомендацій дослідження AREDS визначали стадію ВДМ. Вік пацієнтів склав 71,18 років, жінки склали 59,9%, чоловіки – 40,1%. Визначали гостроту зору, максимальну гостроту зору з корекцією (МГЗК), кількість друз різного калібру, наявність змін пігментного епітелію сітківки, субретинальної неоваскулярної мембрани (СНМ) та географічної атрофії. Результати. За віком пацієнти з легким перебігом ВМД були молодшими від таких з тяжкім перебігом на 6,9 років (p<0,001). Курці склали 31,5% пацієнтів, перебіг ВМД у таких пацієнтів частіше був тяжким – 37,2% проти 21,9% у некурящих (р=0,006). Гострота зору та МГЗК значно гіршими були у пацієнтів з важким ВМД (p<0,001). За кількістю малих та середніх друз достеменної різниці виявлено не було (p>0,5). Великі друзи, пігментні зміни і СНМ виявлялися практично тільки у пацієнтів з тяжким ВМД. Причому пігментні зміни були наявні майже у всіх пацієнтів з тяжким ВМД (92,6%), а СНМ і географічні атрофії – у 23,9% і 21,8%, відповідно. За даними дискримінантного аналізу чіткий зв’язок з перебігом ВМД мали майже всі показники, але коефіцієнт F найбільшим був для пігментних змін, МГЗК, кількості великих друз та віку. Ці показники увійшли до системи дискримінантних рівнянь для визначення тяжкості ВМД. Висновок. За допомогою дискримінантного аналізу виявлені показники, що визначають тяжкість перебігу ВМД.