Вплив ангіоліну та мілдронату на інтегративні показники стійкості організму, вміст білку, морфометричні маркери в міокарді щурів при хронічній серцевій недостатності

Abstract

Метою роботи було визначення впливу ангіоліну порівняно з мілдронатом на інтегративні показники стану тварин, вміст білку та морфометричні маркери в міокарді щурів з хронічною серцевою недостатністю. Вплив на інтегративні показники метаболітотропних засобів (ангіоліну та мілдронату) включає в себе їх дію на життєздатність тварин, в тому числі відсоток виживших тварин, кількість рухових актів за 3 хвилини, кількість тварин з високою симптоматикою хронічної серцевої недостатності, а також ідентифікацію маси тіла в першу та 35 добу експерименту, масу серця на 35-у добу, індекс маси серця (відношення маси серця до маси тіла) на 35-у добу експерименту. Експерименти проведені на білих безпородних щурах-самцях з доксорубіциновою хронічною серцевою недостатністю. Ангіолін вводили внутрішньошлунково в дозі 100 мг/кг, мілдронат в дозі 250 мг/кг протягом 14 днів з доксорубіцином, а потім ще до 35 днів. Встановлено, що при експериментальній хронічній серцевій недостатності загинуло 65% тварин, зменшилась кількість рухових актів за 3 хвилини, підвищився індекс маси серця за рахунок збільшення ядер апоптичних та деструктивно змінених кардіоміоцитів. Також спостерігали падіння вмісту білка в цитоплазмі та мітохондріях кардіоміоцитів, а також індекса маси серця. Ангіолін в більшому ступені ніж мілдронат відновлював інтегративні показники стійкості організму при хронічній серцевій недостатності, вміст білку і морфометричні маркери в міокарді щурів.