Результати ретроспективного 10-річного аналізу стаціонарних хворих на псоріатичний артрит: 1. Демографічна, клініко-анамнестична характеристика, лікування.

Abstract

Вивчено демографічну, клініко-анамнестичну характеристику та зміст медикаментозної терапії у 281 хворого на псоріатичний артрит (ПсА) на час першої госпіталізації в ревматологічне відділення. Артрит дебютував у віці від 5 до 74 років (у середньому — 38), у 69% випадків — на тлі шкірного псоріазу (ПС) (в середньому через 13 років після його появи), ПсА і ПС розвивалися одночасно у 13%, артрит передував ПС у 11% хворих (у середньому за 8 років), 7% хворих мали лише сімейний анамнез ПС. Псоріатичне ураження нігтів спостерігалось у 14% хворих. Під час першої госпіталізації вже 46% пацієнтів мали III та IV рентгенологічну стадію захворювання і 62% — функціональну недостатність суглобів II і III ступеня, що може бути пов’язано із запізнілою госпіталізацією у спеціалізований стаціонар (в середньому через 8 років після початку артриту) і неоптимальним амбулаторним лікуванням. Базисні препарати на час госпіталізації отримували лише 38% хворих, глюкокортикоїди — 25%, у стаціонарі вони були призначені відповідно 90 і 50% хворих.