Методи аналізу β-лактамних антибіотиків

Abstract

β-лактамні антибіотики є важливою групою антибіотиків, які мають спільну структурну особливість, відому як беталактамне кільце. Це кільце містить чотири атоми: три атоми вуглецю та один атом азоту. Група беталактамних антибіотиків включає пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми та монобактами. Основні представники цих класів: Пеніциліни. Природні пеніциліни (наприклад, пеніцилін G, пеніцилін V) мають вузький спектр дії та ефективні проти грампозитивних бактерій. Синтетичні пеніциліни (ампіцилін, амоксицилін) мають більший спектр дії, включаючи грамнегативні бактерії. Цефалоспорини. Цефалоспорини першого покоління (цефалексин) мають вузький спектр дії. Цефалоспорини другого покоління (цефтріаксон, цефіксім) мають розширений спектр дії, включаючи деякі грамнегативні бактерії. Карбапенеми (меропенем, іміпенем, меронідазол) мають широкий спектр дії та використовуються при важких інфекціях. Монобакти (азтреонам) мають специфічний спектр дії, спрямований на грамнегативні бактерії. β-лактамні антибіотики взаємодіють із бактеріальними клітинами, порушуючи синтез їхньої клітинної стінки, що призводить до бактеріолізису. Однак, через зростаючий рівень резистентності бактерій, виникає необхідність в постійному вдосконаленні та розширенні антибіотичних препаратів для подолання цієї проблеми.