DSpace Собрание:http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/7842024-03-04T16:56:37Z2024-03-04T16:56:37ZУраження внутрішніх органів при інтоксикації ціанистими сполукамиТкачишин, В.С.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/89272023-09-20T20:08:11Z2022-01-01T00:00:00ZНазвание: Ураження внутрішніх органів при інтоксикації ціанистими сполуками
Авторы: Ткачишин, В.С.
Краткий осмотр (реферат): Синильна кислота є слабкою кислотою, водні розчини якої мають невиражений запах гіркого
мигдалю. Похідні синильної кислоти мають назву ціанідів (ціанистий калій, ціанистий натрій). В умовах
виробництва отруєння синильною кислотою і її сполуками можливе внаслідок вдихання її парів. Рідше
вони потрапляють в організм через шкіру й шлунково-кишковий тракт. Токсичність синильної кислоти
пояснюється спорідненістю її молекули з тривалентним залізом тканинного дихального ферменту ци тохромоксидази. Ціанисті сполуки блокують його, позбавляючи можливості реагувати з киснем, у ре зультаті чого виникає кисневе голодування тканин — тканинна гіпоксія. Найбільш страждає від гіпоксії
центральна нервова система, зокрема зони, розміщені близько до дихального центру. Розрізняють гостре
й хронічне отруєння ціанистими сполуками. Потерпілого необхідно вивести на чисте повітря. Необхідно
швидко зняти забруднений одяг і розпочати надання медикаментозної допомоги. Медикаментозне ліку вання хворих з гострою інтоксикацією, викликаною ціанистими сполуками, базується на трьох основних
принципах: 1) утворення так званого бар’єра в крові за допомогою внутрішньовенного введення мети ленового синього, а також шляхом вдихання амілнітриту; 2) нейтралізація отрути шляхом введення
великої кількості глюкози, яка сприяє утворенню нешкідливих сполук — ціангідриду й тіосульфату на трію; 3) вплив на окисні процеси в тканинах, для чого негайно починають проводити вдихання карбогену.
У профілактиці отруєнь велике значення мають герметизація апаратури й устаткування, застосування
місцевої витяжної вентиляції, механізація виробничих процесів, ретельний періодичний контроль за ста ном повітря в робочих приміщеннях. За необхідності роботи в контакті з парами синильної кислоти і її
сполук обов’язковим є носіння протигаза.2022-01-01T00:00:00ZModern resouses of celiac disease treatment effectiveness improvementЧичула, Ю.В.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/72412023-05-07T13:56:03Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Modern resouses of celiac disease treatment effectiveness improvement
Авторы: Чичула, Ю.В.2020-01-01T00:00:00ZМожливості лікування хворих з перехрестом функціональної диспепсії та синдрому подразненого кишечникаЧичула, Ю.В.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/72402023-05-07T13:47:51Z2023-01-01T00:00:00ZНазвание: Можливості лікування хворих з перехрестом функціональної диспепсії та синдрому подразненого кишечника
Авторы: Чичула, Ю.В.
Краткий осмотр (реферат): Мета — вивчити особливості змін кишкового дисбіозу та психоемоційного статусу у хворих з перехрес-том функціональної диспепсії (ФД) і синдрому подразненого кишечника (СПК) та оцінити ефективність використання олії м’яти перцевої в лікуванні таких хворих.Матеріали та методи. Обстежено 92 хворих з перехрестом ФД та СПК, з них 35 (38,0 %) чоловіків та 57 (62,0 %) жінок. Переважали хворі молодого віку (до 45 років) — 72 (78,3 %). У12 (13,0 %) хворих виявле-но синдром епігастрального болю, у 21 (22,8 %) — постпрандіальний дистрес-синдром, а 59 (64,1 %) хво-рих — змішану форму ФД. У 51 із 59 (86,4 %) хворих зі змішаною формою ФД діагностовано СПК з чергу-ванням запору та діареї. Для вивчення психоемоційного статусу проводили психологічне тестування. Використовували шкалу HADS для виявлення тривожно-депресивних розладів. До та після лікування всі пацієнти заповнювали опитувальники для оцінки якості життя SF-36. Для діагностики стану кишкової мікробіоти визначали наявність синдрому надмірного бактеріального росту за допомогою водневого дихального тесту з навантаженням лактулозою. Для лікування пацієнтів з перехрестом ФД і СПК застосо-вували препарат олії м’яти перцевої («Капсумен», капсули кишковорозчинні).Результати. Використання препарату «Капсумен» у комплексному лікуванні пацієнтів з ФД та СПК спри-яло швидкому зниженню інтенсивності абдомінального болю (р < 0,05). Окрім позитивної клінічної динаміки та зменшення АБ, у хворих виявлено нормалізацію кишкового мікробіому. Частота синдрому надмірного бактеріального росту у пацієнтів, які отримували «Капсумен», статистично значущо знижува-лася порівняно з вихідними показниками і статистично значущо не відрізнялась від показників практич-но здорових осіб. У всіх пацієнтів із ФД та СПК на тлі терапії поліпшувалася якість життя та зменшувались тривожно-депресивні розлади порівняно з показниками до лікування (р < 0,05).Висновки. Продемонстровано ефективність та безпечність використання олії м’яти перцевої у пацієн-тів з ФД та СПК. Зареєстровано зменшення частоти виникнення та інтенсивності абдомінального болю, що поєднувалося з позитивним впливом на кишковий мікробіом та нормалізацією якості життя, змен-шенням тривожно-депресивних розладів2023-01-01T00:00:00ZТактика ведення хворих із хронічним гастритом після ерадикації Helicobacter pyloriЧичула, Ю.В.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/72392023-05-07T13:44:22Z2023-02-15T00:00:00ZНазвание: Тактика ведення хворих із хронічним гастритом після ерадикації Helicobacter pylori
Авторы: Чичула, Ю.В.
Краткий осмотр (реферат): Мета — вивчити поширення інфекції Helicobacter pylori у пацієнтів з органічною та функціональною диспепсією, які мешкають у центральному регіоні України, та провести клініко-морфологічну оцінку ефективності застосування препарату «Гіалера» у комплексному лікуванні пацієнтів хронічним гастри-том після ерадикації H. pylori.Матеріали та методи. Для оцінки поширення H. pylori проведено аналіз ендоскопічних даних та часто-ти контамінації слизової оболонки шлунка H. pylori у 5903 пацієнтів гастроентерологічного профілю віком від 18 до 94 років. Дослідження мало мультицентровий, мультиплікативний крос-секційний харак-тер і тривало з 2016 до 2022 р. Середній вік пацієнтів становив (50,5 ± 15,6) року. Жінок було 3188 (54,0 %), чоловіків — 2715 (46,0 %). Наявність інфекції H. pylori оцінювали за допомогою 13С-уреазного дихального тесту, який проводився за стандартною методикою до початку лікування. Пацієнтів із хронічним гастри-том, у яких після успішної ерадикації H. pylori, підтвердженої повторним 13С-уреазним дихальним тестом, через 1 міс зберігалися диспепсичні явища (n = 60), залучили в другу стадію дослідження. Проведено муль-тицентрове рандомізоване сліпе порівняльне дослідження оцінки ефективності та безпечності застосу-вання «Гіалери» в комплексному лікуванні диспепсії у хворих із хронічним гастритом після ерадикації H. pylori. Пацієнтів розподілили на дві групи по 30 осіб: перша група отримувала інгібітор протонної помпи у дозі 40 мг/добу та «Гіалеру», друга група — лише інгібітор протонної помпи в аналогічній дозі. За наявності тяжкості в епігастрії хворі обох груп могли приймати прокінетик. Усім пацієнтам до та після лікування, окрім клінічного обстеження та оцінки інтенсивності абдомінального болю, проводили ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки із біопсією слизової оболонки шлунка. Біоптат забарвлювали гематоксиліном та еозином, проводили PAS-реакцію, імуногістохімічне дослідження із герметизувальними білками щільних з’єднань (клаудини 1 та 7).Результати. У популяції українських пацієнтів з ураженнями верхніх відділів шлунково-кишкового тракту переважають хворі з функціональною диспепсією (51,1 %), тоді як на частку пацієнтів з органіч-ною диспепсією припадає 46,1 %, з яких 52,8 % мають хронічний гастрит з високою інфікованістю H. pylori, що у більшості випадків потребує проведення ерадикаційної антигелікобактерної терапії. Після ерадикації у частини пацієнтів зберігаються диспепсичні скарги на тлі морфологічної картини хроніч-ного гастриту без ознак виразної активності, з елементами атрофії залоз зі збереженою секрецією слизу, слабкою запальною клітинною інфільтрацією та підвищенням епітеліальної проникності при зниженні експресії клаудинів 1 та 7. Висновки. Застосування комбінованої терапії із «Гіалерою» сприяє швидшому зменшенню інтенсив-ності абдомінального болю та його стабільній відсутності після закінчення лікування. Позитивна клініч-на симптоматика поєднується з поліпшенням морфологічних змін слизової оболонки шлунка (мініміза-ція гістологічних ознак запалення, поліпшення слизоутворення, тенденція до стабілізації епітеліальної проникності слизової оболонки шлунка, нормалізація експресії клаудинів 1 та 7)2023-02-15T00:00:00Z