DSpace Собрание:http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/33162026-04-16T14:09:44Z2026-04-16T14:09:44ZОсобливості та значення еволюційних змін мозочка, як частини центральної нервової системи, у ході еволюції головного мозку людини: частина 2Невмержицька, Н. М.Харченко, М.Прокопів, М.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/180182026-02-25T11:57:17Z2025-01-01T00:00:00ZНазвание: Особливості та значення еволюційних змін мозочка, як частини центральної нервової системи, у ході еволюції головного мозку людини: частина 2
Авторы: Невмержицька, Н. М.; Харченко, М.; Прокопів, М.
Краткий осмотр (реферат): Анотація: у цій частині статті розглянуто еволюційні аспекти розвитку мозочка і головного мозку Homo sapiens, з акцентом на їхню роль у становленні складних когнітивних, емоційних і соціальних функцій. Традиційні уявлення про «триєдиний мозок», які поділяють його на рептильну, лімбічну та неокортексову частини, дедалі частіше піддаються критиці, оскільки не враховують динамічну, взаємозалежну природу мозкових структур. Замість ієрархії «старих» і «нових» утворень, сучасна наука пропонує бачення мозку як єдиної інтегрованої системи, де мозочок виконує функції, які значно виходять за межі моторного контролю. Мозочок залучений у процеси навчання, регуляції емоцій, робочої пам’яті, мовлення, соціального пізнання та вищих когнітивних функцій. Його латеральні відділи мають складну організацію багаторівневих мультисинаптичних зв’язків із зонами асоціативної кори головного мозку, включно з префронтальними ділянками, які відіграють ключову роль у плануванні, прийнятті рішень, саморефлексії та моделюванні соціальних сценаріїв. Це свідчить про глибоку участь мозочка у формуванні психічної активності, що традиційно приписувалась виключно неокортексу. Еволюційно мозочок Homo sapiens демонструє вражаючу анатомічну та функціональну складність. Дослідження виявляють його виражену асиметрію, що пов’язана з латералізацією когнітивних функцій: мовлення, пам’яті,
просторового мислення, емоційної реактивності та здатності до прогнозування. Відмінності між півкулями мозочка можна розглядати як адаптивний механізм для підвищення ефективності обробки інформації, що має вирішальне значення для розвитку гнучкої поведінки та інтелектуальної винахідливості. Важливо підкреслити зв'язок між розвитком мозочка та психічним здоров’ям: дисфункція в цій структурі асоціюється з широким спектром неврологічних і психіатричних розладів, включаючи аутизм, шизофренію, тривожні розлади, депресію та когнітивні порушення. Мозочок приймає участь не лише в регуляції поведінкових реакцій, а й здатністю до соціальної взаємодії. Його участь у формуванні мовленнєвих здібностей, емоційної виразності, стратегічного мислення та здатності до абстракції підкреслює його значення у контексті еволюції людського інтелекту. Таким чином, еволюція мозочка є складним біологічним процесом, що відіграє вирішальну роль у когнітивній експансії людини. Його участь у передбаченні, ймовірнісному мисленні, співпереживанні та стратегічному плануванні робить його центральним елементом у розумінні людської унікальності. Подальші міждисциплінарні дослідження мозочка мають потенціал відкрити нові горизонти у вивченні свідомості, нейропластичності, культурної еволюції та ментального здоров’я сучасного суспільства.2025-01-01T00:00:00ZМікробіота та мозок: мікробні механізми регуляції нейрональної функції та нейропротекціїНевмержицька, Н. М.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/180152026-02-25T11:47:41Z2025-01-01T00:00:00ZНазвание: Мікробіота та мозок: мікробні механізми регуляції нейрональної функції та нейропротекції
Авторы: Невмержицька, Н. М.
Краткий осмотр (реферат): Вступ. Кишкова мікробіота відіграє ключову роль у встановленні й підтримці осьового шляху «кишок – мозок» (gut–brain axis) та охоплює імунні, метаболічні, нейрональні та ендокринні механізми (Loh, J. S., 2024). Деякі конкретні штами бактерій або їх метаболіти можуть прямо або опосередковано впливати на функцію нейронів, їх збудливість, синаптичну пластичність або виживання (Lombardo-Hernandez, J., 2025).2025-01-01T00:00:00ZМеханізми впливу дексаметазону та гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору на динаміку вмісту мезенхімальних клітин та регенераторних нейролемоцитів при регенерацію нервуГрабовий, О. М.Альохін, О. Б.Невмержицька, Н. М.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/180112026-02-25T11:31:45Z2024-01-01T00:00:00ZНазвание: Механізми впливу дексаметазону та гранулоцитарного колонієстимулюючого фактору на динаміку вмісту мезенхімальних клітин та регенераторних нейролемоцитів при регенерацію нерву
Авторы: Грабовий, О. М.; Альохін, О. Б.; Невмержицька, Н. М.
Краткий осмотр (реферат): У процесі регенерації нерву критичним є взаємовідносини між мезенхімальним та нейральним компонентами регенераційної невроми. Де перший, з одного боку, є необхідним субстратом, а з іншого, при надмірній продукції міжклітинної речовини, може ставати перешкодою для регенерації нервових волокон.2024-01-01T00:00:00ZХарактеристика скополамін- та триметілтін-індукованих деменцій альцгеймеровського типуНевмержицька, Н.http://ir.librarynmu.com/handle/123456789/178552026-02-23T14:08:36Z2025-01-01T00:00:00ZНазвание: Характеристика скополамін- та триметілтін-індукованих деменцій альцгеймеровського типу
Авторы: Невмержицька, Н.
Краткий осмотр (реферат): Хвороба Альцгеймера є найбільш частою формою деменції та глобальною проблемою, що дедалі загострюється. У всьому світі близько 50 мільйонів людей живуть з деменцією, і, за прогнозами, до 2050 року це число збільшиться до 135-152 мільйонів. Опис різних схем введення триметілтіну та скополаміну для індукції морфологічних ознак альцгеймер-подібної деменції та характеристика молекулярних змін при даних видах експериментальних деменцій. Проаналізовано більше 55 літературних джерел за темою даної наукової роботи. Для аналізу були використані оглядові та експериментальні наукові статті з баз даних Google Academy та PubMed. Скополамін є антагоністом мускаринових рецепторів, що перешкоджає\блокує холінергічну передачу ацетилхоліну, викликаючи конкурентний антагонізм до мускаринових рецепторів останніх. При даному виді експериментальної деменції повідомляється про порушення регуляції роботи холінергічної системи зі зниженням рівнів ацетилхоліну та сприяє зниженню кількості інших нейромедіаторів, які наряду з ацетиліхоліном, здатні впливати на пам’ять та навчання (глутамату, допаміну, норепінефрину). Скополамін сприяє синаптичній дисфункції та призводить до окислювального пошкодження тканини гіпокампу зі зниженням кількості ендогенних антиоксидантних медіаторів. У щурів з скополамін-індукованою деменцією спостерігаються більш високі рівні прозапальних цитокінів у гіпокампі та активація гліальних клітин. Триметілтін (триметілолово хлорид, триметілтілолово) належить до сімейства оловоорганічних сполук з потужним нейротоксичним ефектом, що обумовлює дегенерацію нейронів центральної нервової системи у людини та гризунів. Патогенний вплив триметілтіну є спільним для більшості нейродегенеративних розладів: порушення синаптичної пластичності, окислювальний стрес, пошкодження мітохондрій, перевантаження внутрішньоклітинного кальцію та ексайтотоксичність глутамату, що загалом призводить до як некротичної, так і апоптичної загибелі клітин головного мозку. Введення скополаміну та триметілтіну експериментальним тваринам ініціює появу альцгеймер-подібних морфологічних ознак в головному мозку. Молекулярні механізми обох моделей схожі та включають порушення регуляції роботи холінергічної системи мозку, синаптичну та мітохондріальну дисфункції, окислювальне пошкодження та запальні зміни головного мозку, порушення нейрогенезу та активацію апоптозу тощо. Моделювання хвороби Альцгеймера з використанням скополаміну або триметілтіну є ефективним, технічно не складним та може бути рекомендованим для оцінки ефективності нових методів лікування хвороби Альцгеймера на до клінічному етапі.2025-01-01T00:00:00Z